2026
Агровиробник має менше витрачати, більше виробляти та продавати продукції. Однак за підсумками сезону трапляється, що баланс часто не позитивний, а зі знаком мінус. То що ж дасть можливість диверсифікувати виробництво та знизити ризики?
Керівник агродепартаменту LNZ Group Олександр Хмелюк під час агрозустрічі від сервісу Weagro та Activitis Education «Рентабельність агробізнесу: від стратегічного планування та диверсифікації до Lean технологій» назвав трендові рішення, які варто запровадити аграріям для ефективного виробництва в майбутньому.
У сільському господарстві порівняно з іншими галузями дуже низька оборотність коштів. Наприклад, озиму пшеницю сіють і починають вкладати кошти восени, взимку витрачають на добрива та ЗЗР, а урожай збирають у липні, тоді його і продають. Тобто аж за рік роботи аграрій фактично зможе оцінити свій фінансовий результат, і він залежатиме від того, якою буде ціна на продукцію та чи буде високим урожай. Це події, які відбудуться у майбутньому, які потрібно спрогнозувати. Проте абсолютно не на все ми можемо впливати.
"Ті надмірні витрати, які сьогодні не понесуть аграрії, це і є їхні зароблені гроші у липні – серпні, коли вони зберуть і будуть продавати свій урожай. Тобто сільгоспвиробники повинні постійно контролювати витрати на вирощування культур."
Зонування полів. Часто поля відрізняються навіть у межах одного господарства чи населеного пункту. В основі відмінностей є рельєф та тип ґрунту, його родючість. Є поля з більшим потенціалом урожайності, є і навпаки. Раціональним з погляду затрат і потенціалу врожайності є індивідуальний підхід і різна необхідність у внесенні добрив чи ЗЗР. І, навпаки, недоцільним буде їх внесення з однією нормою на всіх полях вирощування тієї чи іншої культури.
Єдиного правильного рішення, наприклад, на основі карт індексу NDVI, за допомогою яких можна зонувати поля і за ними працювати, немає. На сьогодні найбільш раціональним є картографування урожайності. Адже урожайність — це підсумок, результат дії та взаємодії усіх факторів. Такі дані необхідно накопичувати з року в рік, щоб виокремити зони продуктивності, тому що різні культури по-різному реагують на той чи інший фон, на ті чи інші умови. Відповідно, з кожним роком зонування буде ставати більш точним.
«Уявімо якесь поле і умовну стандартну технологічну карту, проте там будуть зони з вищою продуктивністю і навпаки. На одній частині поля ми понесемо надмірні затрати, які можуть не окупитись і обов’язково знизять рентабельність. І, навпаки, будуть зони з високим потенціалом, який ми не реалізуємо і, відповідно, не отримаємо з них можливого прибутку. Якраз таким зонам із високим потенціалом потрібно приділяти більше уваги, тому що потенціал урожайності там буде більший, і туди є сенс більше інвестувати», — зазначає експерт.
На зонах зі слабкою продуктивністю насамперед варто знизити рівень затрат до їхнього потенціалу, щоб навіть невисокий урожай був прибутковим, і дослідити причини низької продуктивності зони. Якщо це можливо, потрібно її покращити, але варто враховувати окупність таких інвестицій за період дії договору оренди паїв.
"Це також одна з великих проблем, коли аграрій завжди працює в межах строку дії договору оренди, і тоді будувати плани на 5-20 років уперед й інвестувати на такий період ризиковано. Значить, така зона просто має бути низькопродуктивною, але приносити прибуток.".
Сівозміна — один із важливих складників стратегії ефективного агробізнесу. Що більший розмір господарства, то, як правило, у нього щонайменше на 5 років розроблена структура посівних площ. Є більш-менш чітке розуміння, які культури який відсоток займають. Невеликі, як правило, таких планів не мають, часто приймають емоційні рішення незадовго до посівної кампанії. Оцінку вирощування будь-якої культури слід робити в розрізі сівозміни, а не в розрізі якогось одного року. Оскільки це має суттєвий вплив на потенціал продуктивності культури та технологію вирощування в цілому, зокрема, систему обробітку ґрунту, систему живлення, систему захисту тощо. У такому випадку продуктивність і економічна ефективність вирощування культур буде змінюватися, може суттєво відрізнятися.
«Сівозміна має бути розроблена хоча би на 3-5 років або одну ротацію. Відповідно, від сівозміни, умов регіону буде задано напрямок чи вектор, за якою технологією ми будемо працювати, наприклад, по обробітку ґрунту. Змінити технологію не так просто — це чималі інвестиції», — пояснює фахівець.
Під більш чутливу до обробітку ґрунту культуру, наприклад, кукурудзу, можна провести глибоке розпушування. Так, на це варто витратити кошти, але ефект від цього прийому буде мати вплив і на наступну культуру. Приміром, на сою після кукурудзи, тоді можна буде обійтися мінімальним обробітком ґрунту або провести розпушування під соняшник, а далі посіяти пшеницю з мінімальним обробітком або без нього.
Тобто маючи в основі сівозміну, яка є стратегією на 3-5 років, можна розробити оптимальну систему обробітку ґрунту, яка економитиме кошти підприємства і одночасно забезпечуватиме потенціал продуктивності культур.
Застосування ЗЗР. Схема «внесу і витягну» не працює. На певному етапі росту й розвитку рослини відбуваються відповідні процеси. Вони не мають зворотного характеру. Якщо пшениця перейшла у фазу виходу в трубку, то до кущення вона вже ніколи не повернеться, як би умови не складалися. Потрібно розуміти, що таке органогенез рослин, коли і на якому етапі в культурі відбуваються процеси органотворення, завдяки чому формується врожай.
Вегетаційний період будь-якої культури можна розділити на три великих етапи.
- На прикладі озимої пшениці етап до кінця фази кущення — це формування «фундаменту». На цьому етапі органогенезу під час вегетативної фази розвитку до того моменту, коли рослина перейде до формування генеративних органів, відбувається закладання «фундаменту», формується стеблостій — основний елемент структури врожаю. Часто цей етап розвитку культури недооцінюють, не завжди проводять боротьбу з бур’янами або вносять гербіциди пізніше. Але в цей період руйнується «фундамент», і, відповідно, наступні етапи будуть вже менш продуктивними.
- Другий етап — формування каркасу, тобто коли кількісно формуються генеративні органи рослини (від закладання елементів квіток до запилення/запліднення), які в майбутньому сформують урожай.
- Останній етап — власне, виробництво. Це період після запилення, запліднення, коли формується зернівка, урожай. Закласти високий потенціал можна лише на ранніх етапах. Далі потрібно його лише підтримувати.
"На кукурудзі часто за рахунок маси тисячі насінин намагаються витягнути врожай. Але цей показник у структурі врожаю має найменший вплив на врожайність. Більше значення матиме чисельність популяції, тобто кількість рослин. Що стосується соняшнику, сої та ріпаку — навпаки, більшою мірою буде впливати на врожайність саме маса тисячі насінин. Отже, для отримання високих і сталих урожаїв потрібно чітко розуміти структуру врожаю, за яких умов проходять етапи органогенезу і за рахунок чого ми маємо отримати наш урожай. Власне, це і буде визначати структуру посівних площ, можливість і доцільність вирощування тієї чи іншої культури."
Якщо нерівномірні сходи культури, то протягом вегетації ніколи слабка рослина не зможе наздогнати сильну. Ця різниця буде лише посилюватися. Однією з цілей отримати хороший врожай має бути рівномірність сходів будь-якої культури. Що рівномірніші сходи, то рівномірнішим буде розвиток культур і більший потенціал продуктивності, легшим буде прийняття рішень з проведення тих чи інших агротехнічних заходів. Наприклад, соняшник вирощувати відносно складно з погляду контролю бур’янів. З одного боку, набір діючих речовин не такий вже і великий, а з іншого — більш чіткі рамки по фазах розвитку соняшнику, коли можна застосовувати ті чи інші гербіциди. Це впливає в підсумку на кінцевий результат.
«Догляд за культурами в Україні загалом зводиться до системи захисту, іноді проведення підживлення головним чином азотними добривами та/або комплексними фоліарно. Контроль бур’янів варто закінчити до кінця вегетативної фази розвитку рослин. Це той період, коли культури будуть найменш чутливі до фітотоксичного впливу гербіцидів. Навіть якщо і є деякі діючі речовини гербіцидів, які можна вносити пізніше — коли рослини перейшли до генеративного періоду розвитку, але це вже має бути винятком із правил, окремим випадком або крайньою необхідністю», — розповідає Олександр Хмелюк.
Він додає, що внесення гербіцидів слід завершити:
- для зернових — до кінця кущення; для соняшнику, залежно від групи стиглості, — у фазу до восьми листків (більшість гібридів) або до десяти листків пізніх груп стиглості;
- на кукурудзі внесення гербіцидів потрібно закінчити до фази п'яти листків (V5);
- фунгіцидний обробіток слід проводити залежно від виду культури та зони вирощування, тобто ризиків, що характерні для даної зони.
- Як правило, перше внесення матиме більш профілактичний характер. У наступних слід поєднувати захисну та лікувальну дії.
"Якщо є необхідність з якихось причин зекономити й скоротити програму фунгіцидного захисту, то слід дещо відтермінувати перше внесення, і воно повинно бути посиленим, а економити саме на наступних внесеннях. Для наливу зерна пшениці найбільшу роль відіграватиме прапорцевий листок, і є природним бажання захистити його якнайкраще, зекономивши на інших внесеннях. Але не забезпечивши захист від хвороб на ранніх етапах, ми не отримаємо прапорцевого листка, який слід захищати. У таких випадках система захисту завжди повинна бути сильнішою на початкових етапах розвитку рослин, а зекономити потрібно пізніше."
Проти шкідників потрібно боротися протягом усього вегетаційного періоду рослин, але є певний дисонанс із правилами Євросоюзу, до якого вступає Україна. У більшості країн ЄС інсектициди самовільно використовувати заборонено. Потрібно звертатися до відповідних фахівців, які обстежать посіви і дадуть або не дадуть дозвіл на застосування інсектицидів.
Варто пам’ятати, що, згідно з вимогами Євросоюзу, потрібно буде переглянути використання певних діючих речовин і відмовлятися від використання заборонених ДР. Цей перехід не буде миттєвим, швидким і легким, але до цього варто готуватись.
Загалом, говорить Олександр Хмелюк, економію затрат господарства завжди шукають у технологічній карті, адже орендну плату та більшість інших змінити не можна, до того ж вирощування культур, власне, і є тим виробництвом, яке створює основний дохід. Так усі вище перелічені інструменти дадуть можливість якісно керувати витратами, які в майбутньому будуть повертатися в господарство у вигляді прибутку.
