2026
«Зеконом 10–20 $/га», — каже власник агропідприємства агроному. І що в такій ситуації робити? Скорочувати витрати в технологічній карті чи відстоювати рішення, які впливають на врожай і результат?
Економія має бути розумною, і саме агроном відповідає за цей баланс, впевнений Олександр Хмелюк, керівник агродепартаменту LNZ Group. Своїми думками про те, коли найчастіше виникають помилки у взаємодії «агроном — власник», де проходить межа відповідальності агронома, як знайти баланс між технологією та економікою та чому сучасний агроном — це не лише про чисте поле, а й про управління ризиками та прибутком Олександр Хмелюк поділився під час конференції «Агроном як CEO поля», організованої Activitis Education та WEAGRO.
Де проходить межа відповідальності агронома
Ми в агробізнесі постійно живемо в одній і тій самій дилемі — своєрідній «системі рівнянь». З одного боку, агроном працює не зі своїм капіталом — він оперує грошима власника. І цілком природно, що в такій ролі виникає спокуса обрати краще: дорожче насіння, більше добрив, дорожчі ЗЗР. Адже він відповідає за технологію і результат, але не несе прямого фінансового ризику.
З іншого боку, агроном — це фахівець, який створює додану вартість. Саме він перетворює вкладені ресурси у врожай, а врожай у прибуток. Його експертиза напряму впливає на економіку підприємства чи холдингу.
Тому важливо знайти здоровий баланс. Під ним я розумію готовність власника делегувати повноваження у прийнятті рішень і рівень самого агронома — його здатність прогнозувати ризики, мислити економічно і розуміти просту річ: кожна вкладена гривня має приносити більше, ніж було інвестовано.
Універсальної моделі тут не існує. Не можна чітко розмежувати, що ось тут рішення приймає лише власник, а тут — лише агроном. Усе залежить від людей: їхнього досвіду, характеру, рівня довіри та професійності. Особисто я, мабуть, більше адвокат агрономів. Просто тому, що сам пройшов цей шлях і добре розумію, як мислить виробництво зсередини.
Де насправді шукають економію
Якщо дуже спростити економіку агропідприємства, то витрати можна розділити на кілька великих блоків:
- виробничі (насіння, добрива, ЗЗР, пальне, зарплати, логістика);
- орендна плата за землю;
- адміністративні;
- соціальні.
І тут важливий нюанс: більшість цих витрат майже неможливо скоротити. А оскільки агровиробництво — це бізнес, спрямований на прибуток, власник закономірно звертається до агронома з простим запитом: «Зеконом мені 10–20 $/га». Бо де ще шукати резерви? Зменшити зарплати в умовах кадрового дефіциту — нереалістично. Знизити орендну плату — теж. У підсумку власник фактично звертається до єдиного гнучкого елементу системи — технологічної карти.
Але економія не повинна означати «менше купити добрив, наприклад» або «взяти що дешевше». Це не стратегія — це прямий ризик втрати врожаю.
Справжня ефективність полягає в експертизі агронома. У його здатності правильно оцінити потенціал поля, підібрати відповідні сорти чи гібриди насіння, сформувати оптимальну систему захисту і не витрачати зайвого там, де це не дає віддачі. Адже потенціал кожного поля різний. Те, що працює в Бессарабії, може не спрацювати на Тернопільщині, і навпаки. Так само часто ми можемо спостерігати і багато різних відмінностей в межах полів одного населеного пункту, чи навіть одного поля. І саме агроном має це знати та враховувати в кожному рішенні.
План є. Але реальність змінюється щодня
Ще одна ілюзія — що технологічна карта є чимось сталим. Насправді це лише відправна точка. Агроном складає план восени чи взимку, коли є час все прорахувати. Але сезон ніколи не йде за планом. Погодні умови, ринок, стан посівів — усе змінюється. І минулий рік, наприклад, для багатьох став одним із найскладніших.
Є просте правило, яке я завжди повторюю: майбутній дохід і прибуток — це події, які відбудуться у майбутньому. Ми не знаємо, який буде врожай, якою буде ціна. А отже, кожна зайва гривня, витрачена сьогодні без чіткого розуміння віддачі, — це потенційно втрачений прибуток завтра. Тому навіть маючи бюджет, план і технологічну карту, не можна працювати «по інерції».
Агроном повинен щодня реагувати на зміни і саме ця гнучкість разом з експертизою сьогодні визначає, чи буде компанія заробляти.
Ідеальна модель: не контроль, а діалог
Якщо коротко — ефективна модель співпраці агронома і власника будується на трьох речах: діалог, довіра, відкритість. Агроном не повинен боятися сказати, що щось пішло не так, що є ризики, або навіть що рішення було помилковим. Бо помилки — це частина процесу. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
Але якщо є страх — інформація приховується, рішення стають гіршими. І тоді система починає давати збій. Натомість, коли є простір для чесної розмови, агроном і швидше вчиться, і краще приймає рішення, і бере на себе відповідальність. А власник отримує не просто виконавця, а партнера.
Як виміряти ефективність агронома
Одне з найскладніших питань — як взагалі оцінити роботу агронома. Насправді універсальної метрики не існує. Не можна просто сказати, що якщо врожайність озимої пшениці на пів тонни більша, ніж у сусіда, значить агроном молодець і заслуговує на премію. У реальному житті все значно складніше.
Я бачив дуже різні підходи до критеріїв оцінки агрономів. Найпростіший, і, чесно кажучи, доволі примітивний — це «чисте поле». Власник їде по польовій дорозі і хоче бачити, щоб не було бур’янів. І часто нікого не цікавить, якою ціною це досягнуто: скільки обробітків було зроблено і скільки грошей витрачено. Це крайність.
Інша, більш зріла модель, коли ефективність вимірюють через прибутковість з гектара. І от це, на мою думку, значно кращий підхід з точки зору бізнесу. Бо бізнес існує не заради рекордів урожайності, а заради прибутку. І тому агронома потрібно оцінювати не тільки по тоннах, а й у грошах. Хоча на практиці більшість агропідприємств досі орієнтується саме на врожайність як головний показник.
Де взяти «сильного» агронома
Ще одне часте питання: де взяти хорошого агронома? І тут я дам непопулярну відповідь — готових майже немає. Не варто розраховувати, що випускник університету одразу закриє всі задачі. Це так не працює.
Найнадійніший шлях — виростити фахівця під себе. Це довго. Це складно. І це не завжди виходить. Але якщо вам потрібен не просто виконавець, а однодумець — це один із небагатьох варіантів.
З мого досвіду, щоб сформувати агронома, потрібно щонайменше 2–3 сезони, а часто й більше. Я сам проходив цей шлях і навіть перевчав людей з економічною освітою в агрономів. Є успішні кейси, але це завжди інвестиція часу і ресурсів.
Як обирати, якщо шукати на ринку
Якщо ж ви шукаєте людину на ринку, я б радив звертати увагу на дві речі. Перше — релевантний досвід. Не просто загальний стаж, а саме досвід у тій ролі, з тими компетенціями, які вам потрібні.
Друге — динаміка розвитку. Подивіться, як людина рухалась кар’єрними сходами, чи брала на себе більшу відповідальність. Якщо фахівець 2–3 роки працює на позиції, далі зростає і знову бере новий рівень — це хороший сигнал. Така послідовність часто говорить більше, ніж будь-які рекомендації.
Водночас без «польового тесту» не обійтися. Навіть ідеальне резюме нічого не гарантує. Людський фактор ніхто не скасовував: характер, комунікацію, здатність працювати в команді. Тому без випробувального періоду обійтися практично неможливо. Потрібно дати час собі, щоб зрозуміти, чи це ваша людина, і фахівцю, щоб проявити себе. І так, інтуїція в підборі людей теж має значення.
Багато великих компаній намагаються вирішити кадрове питання через власні агрошколи. Я сам був дотичний до такого проєкту, коли працював в агрохолдингу «Мрія». Там діяла одна з перших внутрішніх агрошкіл: ми відбирали мотивованих людей, платили стипендії, забезпечували житлом, навчали із залученням українських та міжнародних експертів — давали і теорію, і практику. Здавалося б, ідеальна модель. Але навіть у таких умовах значна частина людей не залишалася в професії.
Причина водночас проста і складна: сільське життя підходить не всім. Молодь часто не готова до такого ритму через віддаленість від міста, відсутність звичного темпу життя, іншу соціальну динаміку. І це проблема, яку неможливо вирішити лише великою зарплатою чи житлом.
Тож сильний агроном — це завжди поєднання трьох речей: досвіду, мислення і здатності приймати рішення в умовах невизначеності. Його не можна оцінити однією цифрою. Його складно швидко «купити» на ринку і точно неможливо сформувати за один сезон.
Але саме від цієї людини залежить головне: чи перетворяться вкладені в поле ресурси на прибуток.
Де взяти «сильного» агронома
Ще одне часте питання: де взяти хорошого агронома? І тут я дам непопулярну відповідь — готових майже немає. Не варто розраховувати, що випускник університету одразу закриє всі задачі. Це так не працює.
Найнадійніший шлях — виростити фахівця під себе. Це довго. Це складно. І це не завжди виходить. Але якщо вам потрібен не просто виконавець, а однодумець — це один із небагатьох варіантів.
З мого досвіду, щоб сформувати агронома, потрібно щонайменше 2–3 сезони, а часто й більше. Я сам проходив цей шлях і навіть перевчав людей з економічною освітою в агрономів. Є успішні кейси, але це завжди інвестиція часу і ресурсів.
Як обирати, якщо шукати на ринку
Якщо ж ви шукаєте людину на ринку, я б радив звертати увагу на дві речі.
Перше — релевантний досвід. Не просто загальний стаж, а саме досвід у тій ролі, з тими компетенціями, які вам потрібні.
Друге — динаміка розвитку. Подивіться, як людина рухалась кар’єрними сходами, чи брала на себе більшу відповідальність. Якщо фахівець 2–3 роки працює на позиції, далі зростає і знову бере новий рівень — це хороший сигнал. Така послідовність часто говорить більше, ніж будь-які рекомендації.
Водночас без «польового тесту» не обійтися. Навіть ідеальне резюме нічого не гарантує. Людський фактор ніхто не скасовував: характер, комунікацію, здатність працювати в команді. Тому без випробувального періоду обійтися практично неможливо. Потрібно дати час собі, щоб зрозуміти, чи це ваша людина, і фахівцю, щоб проявити себе. І так, інтуїція в підборі людей теж має значення.
Багато великих компаній намагаються вирішити кадрове питання через власні агрошколи. Я сам був дотичний до такого проєкту, коли працював в агрохолдингу «Мрія». Там діяла одна з перших внутрішніх агрошкіл: ми відбирали мотивованих людей, платили стипендії, забезпечували житлом, навчали із залученням українських та міжнародних експертів — давали і теорію, і практику. Здавалося б, ідеальна модель. Але навіть у таких умовах значна частина людей не залишалася в професії.
Причина водночас проста і складна: сільське життя підходить не всім. Молодь часто не готова до такого ритму через віддаленість від міста, відсутність звичного темпу життя, іншу соціальну динаміку. І це проблема, яку неможливо вирішити лише великою зарплатою чи житлом.
Тож сильний агроном — це завжди поєднання трьох речей: досвіду, мислення і здатності приймати рішення в умовах невизначеності. Його не можна оцінити однією цифрою. Його складно швидко «купити» на ринку і точно неможливо сформувати за один сезон.
Але саме від цієї людини залежить головне: чи перетворяться вкладені в поле ресурси на прибуток.
За що насправді відповідає агроном
Якщо коротко описати основні зони відповідальності агронома, то вони значно ширші, ніж просто «посіяти і зібрати». Я б виділив кілька базових речей:
- планування і коригування технологічних карт;
- організація та контроль виконання польових операцій;
- моніторинг полів і стану культур;прогноз урожаю;
- і, звісно, ж сівозміна.
І кожен із цих пунктів — це не просто функціональні обов’язки, це точка впливу на економіку підприємства. Сівозміна — одна з фундаментальних компетенцій агронома. Але тут знову виникає дилема. З одного боку, нас вчать, що сівозміна — це науково обґрунтоване чергування культур. І це правда, адже є природні закони, які не можна ігнорувати. З іншого боку, є економіка. Є культури більш маржинальні і менш маржинальні.
Тож що таке сівозміна на практиці? Це баланс між науково і економічно обґрунтованим підходом. Якщо піти тільки в науку — можна одразу втратити прибуток. Якщо піти тільки в економіку — через кілька років система «зламається»: зростуть витрати, з’являться проблеми з ґрунтом, хворобами, врожайністю. Саме тому сівозміна — це стратегія. І вона повинна плануватися не на один сезон, а щонайменше на 3–5 років.
Наступний пункт — контроль польових операцій.Глибина посіву, норма висіву, строки — здається, що це базові речі, рутина. Але правда в тому, що якість виконання технологічних операцій формує щонайменше 50% потенціалу врожаю. В агрономії є дуже жорстке правило: зворотного шляху не існує. Якщо сьогодні зробили помилку — завтра її вже не виправиш. Немає препарату чи агротехнічного заходу, які вирівняють недружні всходи, ніхто не прийде і не «розкладе» рослини рівномірно.
Моніторинг — це не просто «прогулянка полем». Сьогодні є багато інструментів для моніторингу, і не обов’язково щодня проходити поле по діагоналі чи конвертом пішки, як колись. Але суть не змінилася.Моніторинг — це, в першу чергу прогнозування ризиків, оцінка потенціалу і основа для прийняття рішень.
Прогноз врожаю. Говорячи про цей пукт, важливо розуміти і агроному, і власнику, що потенціал культури не є сталим. Наприклад, взимку ви запланували врожай кукурудзи на 8 т/га і під це порахували всю технологію. Але кількість вологи недостатня, всходи пошкоджено пізніми заморозками і тому подібне,реальний потенціал падає до 5–6 т/га. Що це означає? Що потрібно переглянути витрати. Бо вкладати далі в урожай, якого вже не буде, — це прямі втрати. Але буває і навпаки. Пройшли дощі в критичний період і потенціал виріс. Значить, є сенс додатково інвестувати в підживлення, щоб цей потенціал реалізувати. І саме тут проявляється роль агронома — вчасно це побачити і прийняти рішення.
Тобто головна функція агронома — це не просто виконати план технологічних операцій. Це постійно співставляти план, фактичний стан культур, і економіку. А ще швидко реагувати на зміни. Бо в агробізнесі виграє не той, у кого ідеальний план, а той, хто вміє грамотно його змінювати.
Джерело: latifundist.com
